«ДУШІ ПРЕКРАСНІ ПОРИВАННЯ»

                                    Автор: Беспальченко М.М.

Павлопіль – рідне село чарівне,

Багато вже років люблю я тебе.

Білі хатини вздовж річки, сади,

Завжди повертатися хочу сюди.

Луки в кульбабках чарують мене,

Скрізь у селі все, немов неземне:

Скелі у квітні цвітуть в далині,

Ніби казкове щось сниться мені.

Сон-трава квітне, тремтить на вітру,

Скелі нагадують нам давнину,

Мов німі свідки вздовж річки стоять,

Поглядом ніби нам хочуть сказать:

«Ви  бережіть  все , що є -чарівне,

Серцю, що миле, чудове таке.»

Рідний мій Павлопіль, казка-село!

Хочу, щоб завжди у нас ти було!

Чому ж так люблю тебе, рідне село?

Чому ж так пишаюсь тобою давно?

Бо школа тут рідна, найкраща моя,

Дитинство тут поруч, є Ви тут і Я.

Святвечір в рідному селі…

Радію я й радієш ти.

Родина вся вже за столом

І батько входить з Дідухом.

На покуть ставить символ він,

За це від нас йому уклін.

Наш клас заходить вже до хати:

Пустіть, Господарю, колядувати.,

Здоров´я, добра побажати й віднині

Хай доля всміхається вашій родині!